Самохідна артилерійська установка 2С3 «Акація»

12.04.2015 01.35

Самохідна артилерійська установка 2С3 «Акація»

2С3 «Акація» – 152-мм самохідна артилерійська гаубична установка, призначена для знищення й придушення тактичних ядерних засобів, живої сили і вогневих засобів піхоти, артилерії і броньованих об’єктів, руйнування польових і довготривалих укріплень, знищення тилових об’єктів і органів управління противника.

В 1947-1953 роках почалася активна робота зі створення вітчизняних самохідних гаубиць. Однак Н.С. Хрущов вважав розробку звичайних артилерійських систем неперспективною, віддаючи перевагу ракетним озброєнням. Тому в середині 1950-х років розробки перспективних зразків класичної артилерії, в тому числі самохідної, припинили, а вивільнені кошти були спрямовані на розробки ракет. У 50-60 роки на озброєння Радянської Армії не прийняли жодної САУ з гарматою калібру понад 100 мм.

Проектування і створення артсистем нового покоління поновилися тільки після відходу Н.С. Хрущова з поста Генерального секретаря ЦК КПРС. Постанова Ради Міністрів СРСР №609-201 від 4 липня 1967 року стала воістину історичною для розвитку вітчизняної артилерії. Згідно з нею, з метою ліквідації відставання від зарубіжної самохідної артилерії, почалися повномасштабні роботи з розробки 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика» і 2С2 «Фіалка», 152-мм САУ 2С3 «Акація» і 240-мм самохідного міномета 2С4 «Тюльпан».

Розробка і виготовлення артилерійської частини «Акації» проходило в Свердловську, в ОКБ-9 заводу ім. М.І. Калініна «Уралмаш», а шасі – на Уральському заводі транспортного машинобудування «Уралтрансмаш».

САУ 2С3 створена на базі 152-мм буксируваної гаубиці Д-20. Для розробки шасі конструкторами був використаний досвід створення вдалої за своїми характеристиками ходової частини ПУ ЗРК 2K11 «Круг» (варіант шасі дослідної САУ СУ-100П, розробленої в перші повоєнні роки).

Два перших дослідні зразки 2С3 були виготовлені в кінці 1968-го року. В ході заводських випробувань, що завершилися в жовтні 1969 року, була виявлена велика загазованість бойового відділення, особливо при тривалій стрільбі малими зарядами. Було проведено ряд доробок, головною з яких була доробка системи вентиляції. У 1970-му році на Державних випробуваннях 2С3 показала чудові результати, і до кінця року на УЗТМ були зібрані перші три серійні машини. У 1971-му році самохідна установка була прийнята на озброєння Радянської Армії. Перша велика партія з 70 одиниць виготовлена в 1973-му році.

Компонування 2С3 «Акація» в основному аналогічна 122-мм САУ 2С1 «Гвоздика». Функціонально машина розділена на три відсіки: управління, силовий і бойової. У носовій частині корпусу розташований відсік управління. У ньому, між лівим бортом і моторною перегородкою розміщується механік-водій. Праву частину носової частини займає силовий відсік, в якому розташовані двигун, трансмісія, системи живлення пальним і повітрям, мастила, охолодження, підігріву та запуску. Всю іншу частину – середню, кормову і всю башту займає бойове відділення. У даху башти зліва встановлена командирська башточка і люк командира, а по правому борту – люк заряджаючого. Над люком командира змонтований 7,62-мм кулемет для боротьби з повітряними і наземними цілями. Знизу до башти кріпиться так звана корзина, в якій розташовується екіпаж бойового відділення і частина боєкомплекту. Основну частину бойового відділення займає гаубиця, боєукладка і робочі місця екіпажу. Сидіння навідника розміщено зліва від гаубиці, а заряджає – справа. Позаду навідника розташовується місце командира.

Основне озброєння самохідної установки – 152-мм гаубиця Д-22 (2А33). Наведення гармати у вертикальній площині здійснюється в діапазоні кутів від –4° до +60°. Механізм досилання електромеханічного типу, призначений для роздільної досилання в канал ствола спочатку снаряда, а потім гільзи з метальним зарядом. Боєкомплект складається з 40 пострілів, які знаходяться в двох боеукладках (в башті і в корпусі).

Стрільба осколково-фугасним снарядом може вестися на максимальну дальність до 18500 м. При використанні активно-реактивного снаряда дальність збільшується до 24000 м.

Боротьба з броньованими цілями ведеться кумулятивним снарядом БП-450, для стрільби яким використовується спеціальний заряд Ж-6. Дальність стрільби бронебійним снарядом – до 3000 м. Бронепробиваємість під прямим кутом становить 250 мм, під кутом 60° – 220 мм, під кутом 30° – 120 мм. Параметри бронепробиваємості від відстані не залежать. Крім БП-450 вогонь по бронецілям може вестися снарядами: БР-540Б (з тупим балістичним наконечником) і БР-540 (з гострим наконечником). На дистанції 1000 м, при попаданні під прямим кутом, снаряд БР-540Б пробиває 120-мм броню, а під кутом 60° – 100-мм; БР-540 – 115-мм і 95-мм відповідно.

Для стрільби САУ також можуть використовуватися освітлювальні (час дії 40 секунд), хімічні, димові, бетонобійні (Г-545) снаряди. У 1970-х роках до складу боєкомплекту 2С3 став входити тактичний ядерний постріл потужністю 2 кілотонни.

Скорострільність становить 3-5 пострілів в хвилину.

Ходова частина кожного борту складається з шести подвійних обрезиненних опорних катків, що веде переднього колеса і направляючого заднього. Гусениця має 4 підтримувальні ролики. Гусениці з гумометалічними шарнірами мають ширину 490 мм, що дозволяє машині створювати порівняно невеликий питомий тиск на грунт (близько 0,059 МПа), що відповідає тиску на грунт ноги дорослої людини. САУ може долати підйоми і спуски крутизною до 30°, рови шириною до 3 м і вертикальні стінки заввишки до 0,7 м, а також водні перешкоди глибиною до 1 м. Допустимий крен для машини – не більше 25°.

В якості силової установки використовується 12-циліндровий чотиритактний дизель рідинного охолодження В-59 потужністю 520 к.с., з примусовим уприскуванням палива і можливістю роботи у форсованому режимі, що дозволяє машині розвивати максимальну швидкість по шосе 60 км/ч.

Корпус машини герметичний, зварений з катаних сталевих бронеплит. Максимальна товщина – 20 мм. Бронювання забезпечує захист від вогню легкої стрілецької зброї і осколків снарядів і мін малого калібру, а також захист від ураження бронебійними кулями калібру 7,62 мм на відстані 300 м. У кормовому листі корпусу машини є спеціальний люк для завантаження снарядів.

Екіпаж – 4 людини.

САУ 2С3 «Акація» стоять на озброєнні сухопутних військ колишніх країн СРСР, Угорщини, Лівії та Сирії. Виробництво припинено в 1993-му році.

2С3 «Акація» використовувалася в ході війни в Афганістані, а також в локальних конфліктах на території колишнього СРСР, в антитерористичній операції на українському Донбасі.

Основні тактико-технічні характеристики:

загрузка...
Loading...

Коментарі