Stratfor: чому Росія переслідує американські літаки

22.04.2016 00.20

Росія переслідує американські літаки

Компанія Stratfor проаналізувала у своєму новому огляді причини численних провокацій, здійснюваних російською авіацією проти американських ВПС і ВМС, склала список недавніх інцидентів і звернула увагу на можливі наслідки подібних дій Росії в контексті інших некоректних перехоплень, що закінчилися трагічно.

Після російської анексії Криму в 2014 році, напруженість у відносинах Москви і Заходу різко посилилася. Протистояння перекинулося на Схід України, Сирію та інші «гарячі точки» пострадянського простору, включаючи так зване Придністров’я. Однак Росія вдавалася й до інших, менш очевидних для широкої публіки, заходів для закріплення за собою тих районів, які вона вважає важливими для реалізації своїх національних інтересів. Москва поставила перед собою завдання: мінімізувати військову активність США в цих районах шляхом підвищення ризиків для американських збройних сил.

Проявом цієї стратегії стали численні агресивні перехоплення військової авіації США – особливо під час її польотів над Чорним і Балтійським морями.

Судячи з повідомлень останнього часу, частота перехоплень збільшується. Їх мета – змусити Вашингтон відмовитися від операцій на цих ділянках повітряного простору.

14 квітня російський винищувач Су-27 виконав «бочку» над літаком-розвідником ВПС США RC-135 в міжнародному повітряному просторі над Балтійським морем. Перехоплення здійснювалося в «небезпечній і непрофесійної манері».

Всього за три дні до цього два російські бомбардувальники Су-24 і вертоліт КА-27 здійснили багаторазові прольоти на низькій висоті в небезпечній близькості (близько 10 метрів) від американського есмінця «Дональд Кук» (ескадреного міноносця КРЗ типу «Арлі Берк»), і це сталося також в Балтійському морі. Су-24 зробили близько 20 прольотів, вертоліт – 7.

Останнє перехоплення було здійснене менш ніж за тиждень до першої з 2014 року ради Росія-НАТО. На ньому, крім бойових дій в Україні та Афганістані, обговорювалися посилення прозорості і зниження ризиків у військовій сфері – вкрай актуальні і своєчасні теми, з урахуванням недавніх інцидентів.

Stratfor докладно зупиняється на їх хронології. Більшість з них відбулося після початку російської агресії в Україні.

У травні 2015 року два бомбардувальника Су-24 кілька разів пролетіли над есмінцем США «Росс», що також належать до типу «Арлі Берк».

Раніше, 25 січня 2015 року, Су-27 перехопив RC-135 над Чорним морем. Він летів з ним пліч-о-пліч, а потім зробив різкий розворот, значно ускладнивши управління літака-розвідника.

У липні 2014 року винищувач Су-27 проводив агресивні маневри поблизу RC-135 над Балтійським морем.

16 липня 2014 року Су-24, озброєний шістьма ракетами «повітря-повітря», перехопив шведський розвідувальний літак S102 Korpen над Балтійським морем, пролетівши на відстані 10 метрів.

23 квітня 2014 року російський Су-27 перехопив американський RC-135U над Охотським морем, пролетівши на відстані 30 м.

12 квітня 2014 року Су-24 здійснив 12 прольотів на низькій висоті над «Дональдом Куком» – тоді це сталося в Чорному морі.

7 квітня 2014 року Су-27 здійснив два «нерозважливих» і «непрофесійних» швидкісних прольоти на відстані 6 метрів від RC-135U над Балтійським морем.

10 квітня 2012 року надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальнього радіусу дії МіГ-31 перехопив норвезький патрульний літак P-3 Orion: спочатку він його переслідував, а потім на високій швидкості наблизився до нього на мінімальну відстань, ризикуючи повторенням інциденту вересня 1987 року. Тоді Су-27 зіткнувся з норвезьким P-3 Orion над Баренцовим морем за дуже схожих обставин.

Як зазначає Stratfor, не всі перехоплення бувають агресивними по визначенню (хоча дії ВПС РФ, зрозуміло, такими є). По суті, це – стандартна практика серед збройних сил різних держав – і в повітрі, і на морі. По всій планеті авіація і військові кораблі постійно перехоплюють, супроводжують і проводять візуальний огляд літаків і морських суден, які зайшли на «чутливі» ділянки повітряного або морського простору. ВПС, ВМС і берегова охорона регулярно здійснюють подібні перехоплення для забезпечення режиму зони розпізнавання ППО – наприклад, в Східно-Китайському морі, або для операцій, подібних Місії Балтійського повітряного патрулювання НАТО. При необхідності оголошуються дії по тривозі. У цих випадках перехоплення практично ніколи не мають на меті залякування і не становлять суттєвої небезпеки. Це – лише один із способів, яким користуються різні держави для поліпшення ситуативної інформованості і страховки від непередбачених ситуацій.

Але деякі перехоплення відхиляються від норми. Авіація або військові судна застосовують різноманітні «брудні» виверти для того, щоб ускладнити перетин тієї чи іншої ділянки силами іншої держави, – проводяться агресивні маневри, серії провокативних дій, цілі залякуються. Такі перехоплення нагадують «гру в боягуза» з дуже високими ставками, – іноземний літак повинен зробити вибір: або продовжити рух в обраному раніше напрямку, незважаючи на зростаючу небезпеку зіткнення, або відступити.

Незважаючи на те, що подібна тактика пов’язана з небезпекою для обох сторін, ініціатор перехоплення має значну перевагу. Найчастіше це – швидкий і маневрений винищувач, а повітряна ціль – більш «повільний» бомбардувальник або літак-розвідник. Літак, який ініціює перехоплення, часто має меншу цінність – як з економічної точки зору, так і за кількістю членів екіпажу. Через це ставки в «грі» зростають – і для самого об’єкта перехоплення, і для його країни. При цьому складно передбачити наміри ініціатора конфронтації, так само як і рівень його технічної майстерності.

Росія використовує подібні перехоплення як спосіб «мирного» стримування американської авіації. Дана тактика вже принесла Москві певні результати: в липні 2014 року агресивна поведінка російського літака настільки стривожила екіпаж американського RC-135, що летів над Балтійським морем, що літак-розвідник спонтанно увійшов в повітряний простір Швеції, щоб уникнути подальшого протистояння.

Але, як зазначає Stratfor, близькі перехоплення не завжди йдуть за планом. Так, в квітні 2001 року стався інцидент в районі острова Хайнань: подальше зіткнення привело до загибелі китайського пілота і падіння його винищувача. Американський літак радіоелектронної боротьби EP-3E був серйозно пошкоджений.

За часів Холодної війни безліч близьких перехоплень закінчувалося зіткненнями – особливо між кораблями. З цієї причини в 1972 році Сполучені Штати і Радянський Союз уклали Угоду про інциденти на морі, покликану запобігти зіткненням і не допустити ескалації, якщо вони все ж відбудуться.

Пізніше був прийнятий «Кодекс поведінки при незапланованих контактах на морі» (2014 року), який взяли на себе зобов’язання дотримуватися, серед безлічі інших країн, Росія і Китай. Тоді ж, у 2014 році, було підписано двосторонню угоду щодо врегулювання подібних інцидентів між Сполученими Штатами і Китаєм.

Але останні кілька років показали, що домовленостей недостатньо для припинення небезпечних інцидентів – принаймні, між РФ і США. З урахуванням значної напруженості у відносинах між країнами, зіткнення в повітрі або морі може спровокувати жорсткі дії у відповідь і привести до ескалації, якої не хоче ні та, ні інша сторона. І все ж, навіть не дивлячись на можливість такого небезпечного сценарію, в найближчому майбутньому перехоплення, швидше за все, будуть незмінно супроводжувати російсько-американське військове протистояння.

Newsader

загрузка...
Loading...

Коментарі