Військовий «сюр» мирного життя

17.04.2016 10.32

Зайцеве

Сьогодні довелося побувати на позиціях у Горлівки, у селища Зайцеве. На позиціях як зазвичай, настрій бойовий, специфічного армійського гумору в достатку, пацани кришать противника, філософськи ставлячись до періодичних прильоту від мінометів і САУ. Але мова не про це. А про те, що знаходиться за їх спиною.

Я вже зустрічав «військовий сюр мирного життя». Це і велосипедист, що флегматично їде по дорозі, не звертаючи уваги на розриви в стороні. І діти грають на дитячому майданчику, недалеко від якого земля зорана мінами (сьогодні знайшов ще один такий майданчик, поповнив колекцію).

Сьогодні натрапив на мешканку селища, в якої снарядом САУ розвалили будинок. Вона зиму пережила в місті, в найманій квартирі (не було можливості завезти вугілля в район поруч з бойовими діями), і за кілька днів до того моменту, як мала з чоловіком повернутися додому, в їхній будинок потрапляє снаряд. Літня жінка плаче, у неї чоловік інвалід, три інсульти, після того, як вони побачили руїни свого будинку, чоловіка схопив черговий напад і він не встає.

Жінка поїхала і спробувала отримати якусь допомогу від адміністрації Донецької області – там розвели руками. Зустріла групу ОБСЄ, розповіла про ситуацію – ті відмовилися їхати і фіксувати потрапляння, хоча там явний постріл з боку «сепарів» із ствольної арти забороненого калібру. Відмовилися…

Тоді вона поїхала в Горлівку, зустрілася з владою «ДНР» і прямо там їм заявила, що їхні криворукі розвалили її будинок. ДНРрівці пообіцяли їй… кімнату в гуртожитку. Нічого так «рай» в «молодій республіці», коли при силі-силенній «віджатих» квартир жінці з неходячим чоловіком інвалідом пропонують кімнату в гуртожитку!.. Коли жінка сказала, що вони з чоловіком фізично не зможуть існувати в гуртожитку і що це їхня (бойовиків – прим.ред.) провина в тому, що її будинок зруйнований, отримала відповідь: «Якби ти не була така стара, ти вже б у в підвалі сиділа, смілива сильно чи що?..»

Цю історію жінка повідала у дворі свого зруйнованого будинку. Кінець історії вона розповідала ридаючи. Дуже важко… Стояли з нею і спілкувалися… У двір прийшли журналісти, знімали, фотографували руйнування, ходили по городах і знімали «прильоти» поруч. А я з нею стояв, розмовляв і не знав, що ще їй можна сказати. Як підбадьорити…

А ще в голові крутилися такі думки. Позиції українських військ тут статичні. Вони давно не змінювалися. «Сепари» їх знають, і координати теж. Від будинку, який вони зруйнували, до позицій ЗСУ добрих 500-600 метрів. Стріляли з позицій поруч зі школою. Це відносно недалеко від українських опорників.

Як так можна було промахнутися??? Там в селищі розриви по городах і хатах, розрив 82-мм міномета в 10 метрах від дитячого майданчика! Це ж наскільки треба бути криворукими ублюдками, щоб за 1,5 року не навчитися стріляти в цьому районі?! У мене є одне пояснення цього –«сепари» стріляють, або не звертаючи на точні координати, або прицільно по домівках мирних жителів. Навіщо? Я не знаю. Може просто женуть з цих місць населення, як це було в Широкино…

На тижні на телеканалах вийде сюжет про це, там вистачало сьогодні журналістів. Я не зміг себе примусити при цій жінці фотографувати її зруйнований будинок. Рука чомусь не піднялася. Але сюжет про цю жінку я не пропущу і продублюю на сторінці. Зачепило…

Serg Marco

загрузка...
Loading...

Коментарі