Чи можна налагодити побут на полігоні?

11.04.2016 19.36

Чи можна налагодити побут на полігоні?

Чомусь так склалося, що українці краще сприймають погані новини. У те, що щось розбилося, зірвалося, зламалося чи вкрали, вірять з перших же секунд. А от позитив чомусь сприймається відверто скептично, із певною зверхністю на кшталт «то все брехня».

У тому, що ви побачите на знімках і прочитаєте далі, немає ні краплини «показухи» чи постановки. Усе, про що йтиметься далі, зроблено руками наших бійців.

Тим, хто буває на місці базового табору з’єднань, що виходять із зони АТО і потрапляють до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що під Львовом, відразу впаде в очі різниця в якості організації побуту і відпочинку бійців 30-ї окремої механізованої бригади та з’єднань, які були тут до них.

Хто хоч раз був у польових умовах навесні чи восени, знає, що в ці періоди року там жахлива, непрохідна, всепоглинаюча багнюка. Нічого не вдієш — родюча українська земля створена для ріллі. Та через розв’язану проти нашої держави війну ми змушені їздити по ній не тракторами, а потужними бойовими машинами.

Спочатку командування бригади знайшло можливість завезти достатню кількість щебеню, щоб засипати всю (!) територію, де мали бути встановлені намети. І лише після цього було визначено місце кожного підрозділу. Всі намети стоять, як по лінійці. Навколо кожного облаштовано дренаж із системою водовідведення, щоб уникнути «місива» від гусениць та коліс бойових машин. Парк для них розташовано за кількасот метрів від табору. Так зручно і обслуговувати техніку і охороняти її. В’їзд на територію наметового містечка суворо заборонений. Навіть генерали, що приїжджають сюди з перевірками, ходять по базовому табору пішки.

Відразу помітив, що всі намети новесенькі! Всі — українського виробництва. Кожен має спеціальний другий шар укриття, щоб тримати тепло. Звичайно, у військових є певні претензії до виробників стосовно якості пошиття. Та цим нехай займаються експерти з тилових служб, що за це відповідають. Залежно від розмірів у кожному наметі є по одній або дві пічки-буржуйки. Як правило, хлопці користуються тими, що привезли з собою із зони бойових дій. І це не тому, що їм відмовили на військовому складі. Буржуйки там є, і кожен за потреби може їх отримати. Але ті пічки вже морально застаріли. А виготовлені відносно недавно дозволяють і дрова висушити і обід зварити. Гадаю, з часом проблема пічок вирішиться так само позитивно, як проблема із військовим взуттям.

Підходжу до першого намету. Перед його входом боєць майструє з планок якусь конструкцію.

Чи можна налагодити побут на полігоні?

— Це будуть двері в наш польовий дім, — пояснив він. — Річ у тому, що так краще зберігається тепло та й затишніше.

Дошки і рейки лежать вільно за табором. Я попросив дозволу зайти в намет. Господар радо запросив мене всередину. На землі лежать спеціальні дерев’яні піддони. Місце для пічки обладнане відповідно до вимог протипожежної безпеки. Є стіл, вішак, на якому бійці сушать однострої. В кутку встановлені полички для туалетного приладдя та запасу продуктів. Всі вікна намету скляні, цілі і щільно підігнані. І повірте, все це я побачив, завітавши в табір у звичайний робочий день. Без будь-яких попереджень. Мимоволі в мене промайнула думка, що, можливо, я потрапив у якийсь зразковий намет, розташований у першому ряду. Для чистоти експерименту проходжу «в тил», подалі від центрального входу. Про проходи між наметами хочу сказати окремо. Адже це не просто доріжки, а такий собі військовий «Бродвей». Уявіть, що вони вимощені дерев’яною «бруківкою»! У деяких місцях хлопці навіть зробили огорожу з переплетених штахетин. Звичайно, на все це було потрібно витратити власний вільний час та сили. Та результат того вартий. Адже, пересуваючись табором, ти в жодному місці не вступаєш в болото. Більше того, ті, хто повертається з навчань чи ремонту техніки, спершу ідуть до діжки з водою, щоб помити взуття.

Зупиняюсь перед невеличким наметом із надписом «Увага, всередині злий пес». Вирішив таки ризикнути і зайти. Дійсно, мене зустрів пес, але зовсім не злий. Виявилося, що там мешкають мінометники. Собака Гільза — із селища Луганське. Під час російських обстрілів цього мирного українського селища, дім, де жив пес, був зруйнований, тож військові забрали тварину до себе. І тепер вона живе разом із бійцями як повноправний бойовий побратим.

— Побут??? А що побут?, — щиро здивувалися мінометники. — Та дивіться. Що нам ховати. Ви знаєте, справа побуту — це на 90 відсотків результат виховання й охайності кожної людини. І лише на 10 відсотків — контроль командирів. В армії ж не діти служать, яким потрібно витирати носи? Ні! У нас мобілізовані є, які не те, що самі батьки, дехто навіть внуків має. І якщо вони звикли в родині спати у брудних шкарпетках на ліжку, то хіба армія винна? Питання до їхніх тата і мами, які не привчили до чистоти і порядку.

Чи можна налагодити побут на полігоні?

У цьому наметі я побачив у кутку стіл із комп’ютером. Хлопці провели Інтернет для спілкування з рідними і близькими. На навчанні це можна. В кожному наметі є електричне освітлення та передбачені розетки, щоб заряджати телефони чи просто увімкнути телевізор. Все заізольоване та відповідає вимогам безпеки.

Також кілька слів про дрова. Їх тут достатньо. Просто потрібно не лінуватись, а порізати, порубати і принести в намет. Саме це хлопці й роблять під час чергувань у таборі. В одному з фургонів є також лазня. А щоб митися теплою водою, скажімо, вранці, обладнані спеціальні намети, біля яких стоять такі собі військові бойлери, що теж «працюють» на дровах. Щоранку днювальні наповнюють їх водою і розпалюють під ними вогонь, щоб із підйомом усі мали теплу воду.

Насамкінець скажу, що я повністю погоджуюсь із мінометниками «тридцятки». Адже значно простіше сидіти і скиглити, що «у нас нема» чи «нам не дали», ніж спробувати знайти шляхи вирішення проблем. Інша річ, коли стукаєш, а ніхто не озивається. Та ці часи вже пішли в минуле. Як показує досвід бійців та командирів 30-ї окремої механізованої бригади, більшість питань можна вирішити, було б бажання. Головне — не бути байдужим, передусім до себе. І тоді буде тепла вода і сухо в наметах.

Тарас ГРЕНЬ

загрузка...
Loading...

Коментарі