«Знищити гранатометників нам допомогла хитрість» – сержант Залізняк

23.04.2016 23.21

DSC_05001

З головним сержантом 1-ї танкової роти танкового батальйону 30-ї бригади гвардії молодшим сержантом В’ячеславом Залізняком я познайомився минулого року в районі відведення батальйону з передових позицій.

З першої хвилини він викликав симпатію своєю надзвичайною скромністю – командир танку, який провів безліч танкових боїв, зніяковів, побачивши в моїх руках диктофон.

У В’ячеслава 8 років вже вислуги, він командир танка.

Гвардії молодший сержант В’ячеслав Залізняк

– Але через те, що мій танк – командирський, я виконую функції навідника, – говорить сержант.

Перший бій танкістів 30-ки відбувся у Степановці на початку серпня 2014 року. Тоді на територію України з Росії зайшла велика ворожа колона. Про це повідомляли розвідники. Метою росіян був Іловайськ, а Степанівка була для них прохідним пунктом. Саме туди й відправили БТГр 30-ї бригади.

– Наша перша батальйонна тактична група заїхала першою, зачистила село, а потім направилась на Дмитрівку, звідти на Сніжне. Коли зачищали, один сепарський танк був спалений, його командирський танк останнім снарядом спалив. З розстріляним боєкомплектом він вже виїжджав на перезарядку, аж раптом – танк. А снаряд один. Тоді командир ретельно прицілився і… влучно! – розповідає В’ячеслав.

– А коли Степанівку серйозно накрили артилерією і 3-й батальйон відійшов, нам не було куди діватись, ми також почали відходити. Відходили з боєм, мій танк прикривав, – згадує сержант Залізняк. – Раптом бачу сполох – РПГ, рикошет по башті. Потім другий постріл – ракета залетіла під днище. Зрозумів, якщо так піде далі – нас спалять. Зв’язку не було, тому самостійно прийняв рішення відкрити вогонь по противнику, що переслідував. Попередній танк також зупинався і ми залишились вдвох. Вдвох посеред сепарів воно якось веселіше! (Посміхається). Разом ми придушили активність противика, більше з тієї сторони ніхто не рипався. А ми потихеньку почали рухатись – ствол назад і за своїми…

Потім стояли на трасі Антрацит – Красний Луч. Там не було ніякої лінії зіткнення, противник навкруги. Зорієнтуватись, де свої, де чужі, важко. Будь-якої хвилини сепари могли відкрити вогонь з будь-якої сторони… Важко усвідомлювати, що ми, власне, на нашій, українській території…

В кінці серпня танк сержанта Залізняка супроводжував колону механізованого підрозділу. На одній з БМП їхали бійці двох відділень.

– І тут сепари почали стріляти по колоні. А на тій БМП купа хлопців, укритись неможливо, – говорить В’ячеслав. – Я виїхав на обочину з тієї сторони, звідки вівся вогонь і прикрив їх корпусом танка. В один момент у ствол мого танка збоку попала куля, можливо це був великий калібр. Вона так голосно дзенькнула, що було чути через шум обох машин, аж командир піхотного взводу озирнувся. Я подивився на положення ствола, він якраз був на рівні тих бійців, що сиділи на броні БМПшки. Комусь, значить, повезло.

Одного разу екіпаж Залізняка отримав завдання прикривати міст через річку. Танкісти зайняли позицію, дещо обладнали її.

– Було жарко, пити дуже хотілося. Тільки-но я скочив до води, аж раптом  постріл з РПГ. Стріляли з будівлі неподалік. Повно диму, думав пошкодження серйозне. Але, з’ясувалось, нічого серйозного, ракета влучила поблизу гусениці. Я заліз на місце навідника, почав спостерігати за сепарами, що стріляли, – згадує В’ячеслав. – Там ми вперше застосували хитрість. Танк же нерухомий, коли не заведений. Тож виходить, що сепари кошмарять нас з РПГ, а тільки-но заведемося, вони ховаються. Не будеш же гатити в будівлю просто так! Мета – не зруйнувати будівлю, мета – знищити противника. Тоді ми завели двигун, зарядили гармату і навелися на те місце, звідки вони стріляли. А потім заглушили танк. І щойно бойовики знову виповзли з РПГ, вистрілили осколочним… Не знали ті хлопці, що стріляти танк може й з заглушеним двигуном!

Вчилися воювати й танкісти. За плечима В’ячеслава безліч боїв і величезний досвід, отриманий на війні.

– Нас, наприклад, свого часу не вчили «крутити карусель», стріляти навісом із закритих вогневих позицій. Та й приладів необхідних не було. А зараз є планшети з спеціальною програмою, можна розрахувати траєкторію для ураження цілі. Якось за Луганським, по наших блокпостах противник вів вогонь з закритих позицій. Прямим пострілом дістати їх було неможливо. Нам дали координати, ми розрахували дані і вистрілили навісом… Спостерігачі потім сказали, що попали прямо в КСП бойовиків.

На моє запитання, чого б зараз йому найбільше хотілося, сержант відповів:

– Поставити танк з порожньою боєукладкою у бокси рідної частини і повернутись додому….

Роман ТУРОВЕЦЬ

загрузка...
Loading...

Коментарі