Він був одним з перших, хто прийшов у військкомат

30.05.2014 16.04

img03102
2-го травня під Слов’янськом загинув старший солдат запасу Сергій Панасюк з Коростишева

2-го травня під Слов’янському Донецької області, під час проведення переговорів, з-за спин жінок і дітей терористи відкрили вогонь по нашим військовим. Загинули двоє військовослужбовців 95-ї аеромобільної бригади, один з яких – старший солдат запасу 28-річний Сергій Панасюк з Коростишева.

Йому б ще жити і жити, проте ворожа куля сепаратиста обірвала життя хлопця. Провести в останню путь загиблого під Слов’янськом земляка Сергія Панасюка прийшли сотні жителів Коростишева. Для них усіх він герой, який поклав своє молоде життя за незалежність України.

Проводжали десантника з усіма військовими почестями і поховали на місцевому кладовищі на Алеї слави – там, де ховають почесних громадян міста.

– Сергій назавжди залишиться в пам’яті своїх земляків, друзів, родичів щирою, порядною людиною, завжди готовою прийти на допомогу іншим, – розповідає його сестра Лілія Іванівна Панасюк. Він ще не встиг створити свою сім’ю, жив з сестрою в батьківському домі. Батьки померли вже давно, тому найближчими для хлопця людьми були три старші сестри. Лілія Іванівна розповідає, що Сергій, закінчивши місцевий агроліцей, прагнув швидше піти на службу в армію. Навіть сесію в ліцеї здав раніше, щоб потрапити у весняний призов. Відслуживши, працював в різних місцях, останнім часом – на місцевому каменеобробному підприємстві. Займався спортом, після роботи завжди поспішав на тренування, згадує Лілія Іванівна.

Коли оголосили мобілізацію, був одним з перших, хто прийшов у військкомат. Так міцний і загартований хлопець потрапив в 95-ту окрему аеромобільну бригаду високомобільних десантних військ.

Лілія Іванівна розповідає, що 2-го травня дзвонила йому. Трубку ніхто не брав. Згодом – ще не раз намагалася додзвонитися. Йшли гудки, а ввечері телефон вже був відключений. Серце у рідних тривожно забилося, почувши в новинах інформацію про двох загиблих Слов’янську. Відразу пішли до військкомату, точних даних про прізвища загиблих ще не було. Але вже зовсім скоро до них приїхали і представники військових, і житомирський губернатор – висловлювали співчуття, намагалися підтримати морально, питали, чим допомогти. І говорили, що Сергій загинув як герой, він віддав своє життя за мир і незалежність України, за кожного з нас.

Від військових сестри почули, що сталося того вечора, коли загинув їх Сергій. Це був страшний вечір для всіх воїнів, які просто на очах втратили двох своїх товаришів. Колону першого батальйону, яка прямувала на виконання бойового завдання в рамках антитерористичної операції, тривалий час блокували на мосту на північній околиці Слов’янська. Їх не пускали в основному жінки з іконами і дітьми. Військові змушені були зупинитися, щоб не тиснути їх і не стріляти в мирний «живий щит». Коли йшли переговори з сепаратистами, які прикривалися місцевим населенням, постріл снайпера вбив старшого солдата Панасюка. Куля потрапила в шию. Тоді ж Петро Коваленко з Вінниччини загинув від гранати ВОГ з підствольного гранатомета, яка вибухнула у нього під ногами.

Є надія, що вулиця, на якій жив Сергій, буде названа його ім’ям – з такою пропозицією звернувся до місцевої влади голова Житомирської ОДА Сидір Кізін. Втім, Сергія і так вважають в Коростишеві героєм – і старші жителі, і молодь. А у багатьох його друзів в соціальних мережах є фото мужнього солдата з написом: «Сергій Панасюк. Герої не вмирають! Ти назавжди в наших серцях».

Оксана Климчук

загрузка...
Loading...

Коментарі