«Сіль війська» — це про нього»

01.07.2014 13.06

img2010254Стіну над його госпітальним ліжком прикрашають дитячі малюнки — подарунки київських дітлахів бійцям, пораненим у ході АТО. Творчість малечі проста і зворушлива: різнобарвна веселка, птахи, пшеничні лани під синім небом, яскраве сонечко, пухнасті хмаринки — одні у кольорах національного прапора, інші — кожна зі словом всередині так, що разом читається: «Хай завжди буде мир!»

Строкову Володимир Римарев відслужив у 2002 році в білоцерківській 72-й механізованій дивізії. Звільнився сержантом, командиром відділення розвідки. Майже три роки по тому хлопець працював на будівництві столяром-паркетником. Однак у 2005 році ноги самі привели до військкомату: серце у грудях відбивало ритм — це мій шлях, справа для справжніх чоловіків, моя справа!

Підписав контракт, отримав призначення в Новоград-Волинський у мінометний підрозділ одного з батальйонів 30-ї окремої механізованої бригади. Служив старанно, став старшиною, головним сержантом мінометної батареї. Про таких, як він, кажуть — «сіль війська», професійний сержант.

А потім був наказ вирушати на схід, коротке прощання з дружиною та п’ятирічним сином, залізничні станції за вікном, і кожна все далі від дому.

— Звісно, як і кожен військовий, я готувався захищати Батьківщину, — розповідає Володимир. — Однак ніколи не думав, що ті досвід і вишкіл, які отримав за роки служби, знадобляться за таких обставин.

У середині червня підрозділ, в якому служив старшина Римарев, установив блокпост на шосе Сєвєродонецьк — Луганськ поблизу районного центру Новоайдар. Табір та бойові позиції облаштували за 600 метрів обабіч дороги, згідно зі всіма правилами військової науки окопалися, встановили сигнальні ракети та інженерні загородження, на блокпосту та в самому розташуванні налагодили цілодобове позмінне чергування.

Незадовго до того, під Новоайдаром бойовики обстріляли два легковика і рейсовий автобус з пасажирами, що прямував у Сєвєродонецьк. Були загиблі й поранені, ні в чому не винні громадяни. Тож появу блокпоста українських військових більшість місцевих жителів вітала, люди, очікуючи на швидке встановлення миру та порядку, до вояків ставилися доброзичливо, допомагали хто чим міг — хто продуктами і водою, а хто і просто, добрим словом.

Однак мирною така служба не була. Розуміючи, що підійти до українських вояків впритул і зненацька напасти на табір не вдасться, сепаратисти вдалися до тактики раптових обстрілів. Кілька разів у сутінках вони підскакували на автівці до блокпоста і, випускаючи кілька черг з автоматичного гранатомета в бік табору, зникали в темряві. Особливої шкоди нашим воякам ці напади не спричиняли. Знову це трапилося близько дванадцятої вечора. Другу добу поспіль лив дощ, тож бійці, вільні від служби на постах, зібралися під шатрами. Постріли з ворожого АГС-17 виявилися влучними, гранати лягли прямо серед наметів, осколками було поранено 17 наших вояків, серед них — і старшину Володимира Римарева.

Два осколки потрапили в праву ногу, вище коліна, один — у ліву, в нижню частину. Цей, найдошкульніший, поки що лікарі видаляти не беруться.

До закінчення терміну нинішнього контракту старшині Римареву залишилося служити 2 роки. Про те, чи буде він продовжувати свою службу у війську потім, каже: «Рано про це зараз говорити. Спочатку потрібно завершити АТО!».

Іван Ступак, «Народна армія»

загрузка...
Loading...

Коментарі