Валентин Федічев: Ми зробили велику помилку, ліквідувавши кадрову службу офіцерів

24.03.2016 13.32

Валентин Федічев

З полковником Валентином Федічевим ми зустрілися після семінару, під час якого представники оборонного відомства ФРН презентували власну систему професійної адаптації. Ця система є зразком для багатьох країн НАТО. Якщо коротко, то в Німеччині створені такі умови, коли потенційні призовники замислюються, обираючи між професією військового і програміста. І річ не тільки в рівні грошового забезпечення, яке, до речі, у німецького солдата лише трохи нижче за зарплату програміста. Уряд Німеччини та керівництво Бундесверу створили таку систему соціального захисту військових, яка дозволила німецькій армії залучати на службу найкращих громадян (Більш детально про це «Народна армія» писала в №10 від 17.03.2016 року).
Спираючись на аналіз світового та власного досвіду, полковник Валентин Федічев висловив думку про допущені на шляху реформування нашого війська помилки, ефективність нинішньої соціальної системи захисту військовослужбовців та пропозиції щодо її вдосконалення.

— Валентине Миколайовичу, військова служба в Бундесвері поділяється на професійну (кадрову), контрактну та добровільну. Ми ж
свого часу відмовилися від кадрової служби.На вашу думку, наскільки це було обґрунтованим рішенням?

– На мою думку, свого часу ми припустилися великої помилки в системі кадрової політики нашого оборонного відомства, коли відмовилися від кадрової військової служби офіцерів. У Німеччині, наприклад, цей вид служби є основою збереження професійного потенціалу, військових традицій тощо. А ми зробили всіх «контрактниками».

У результаті – держава проводить відбір охочих пов’язати своє життя з військової службою, навчає цих людей, а потім кожні п’ять років запитує: «Звільнятимешся чи наступний контракт підпишеш?» У підготовку офіцерів вкладаються значні кошти, особливо, коли йдеться про майбутніх льотчиків. Є вислів, що підготовка льотчика коштує стільки ж, скільки він сам важить, якщо б був із золота. І ось замість того, щоб утримати і спонукати людину до подальшої служби, держава, навпаки, ніби висловлює недовіру тій людині, щоразу пропонуючи підписувати контракт. А скільки офіцерів звільняються після 5 чи 10 років офіцерської служби? Для чого держава витрачала кошти на їхню підготовку? Тим самим створено систему, коли молода людина нерідко вступає до військового вишу, аби за бюджетні кошти здобути освіту, а потім звільняється по закінченні контракта.

Це не означає, що я проти контрактної служби для офіцерів. Вона може існувати паралельно, наприклад, для тих, хто закінчує військову кафедру і приходить до війська, а також, зрозуміло, для сержантів і солдатів.

На моє переконання, у Збройних Силах має бути три види військової служби – кадрова або професійна, контрактна і за призовом на мирний час. Наявність призовників дозволить створити мобілізаційний резерв держави і заповнити посади, де тривала і затратна підготовка непотрібна, наприклад, у підрозділах охорони та забезпечення.

— Реформування війська передбачає й зміни у соціальній сфері Збройних Сил?

– Війна рано чи пізно закінчиться, і на порядку денному постане питання про звільнення мобілізованих. Тому нам вже нині необхідно дбати про те, щоб залучити на військову служби за контрактом досвідчених і грамотних кандидатів. Для цього належить переглянути соціальний пакет. Вирішити кадрові питання і створити зовсім інше обличчя війська ми зможемо, забезпечивши реалізацію оновленої системи соціальних гарантій

В Україні перелік соціальних пільг для військовослужбовців зараз досить ситуативний. Розпочалася війна на Сході, постала необхідність у призові мобілізованих, і ми під цю ситуацію написали новий перелік соціальних гарантій, покликаних привабити людей до війська. Наприклад, виділення земельних ділянок. А що виграла держава від такої одноразової пільги? Адже війна ще не закінчилася. Ми зацікавлені в тих, хто відслужив рік у зоні АТО за мобілізацією і має чималий бойовий досвід. Це найкращий резерв для наступних хвиль. А пільга вже використана. Давати ще по одній ділянці? Як на мене, це марнотратство державних ресурсів.

— А що Ви пропонуєте?

Ефективна система пільг для військових, це та, яка має створювати такі умови, коли б людина, підписуючи наступний контракт, отримувала збільшення соціальних преференцій. А у нас як? Звільнився демобілізований, отримав статус УБД, земельну ділянку, пільги на комунальні послуги, проїзд, лікування, і вже нічого більш привабливого ми йому, якщо знову мобілізуємо, запропонувати не зможемо.

Важливо створити умови, які будуть привабливі для військовослужбовців на різних етапах служби. Однією з таких може стати безкоштовне здобуття вищої освіти. В деяких країнах НАТО таку можливість військові набувають, відслуживши в армії 10-12 років. Зважаючи на вартість навчання в їхніх вищих навчальних закладах, така пропозиція досить часто спонукає молодь підписати контракт.

Ще одне питання, яке в нас хронічно не вирішується, – забезпечення житлом. Станом на 1 січня поточного року, ми маємо в черзі на отримання житла майже 44 тисячі осіб. Навіть при тих сумах, які нині виділяються з бюджету для вирішення цього питання, нам знадобиться щонайменше 15 років, аби забезпечити всіх. Можливо, комусь це не сподобається, але, як на мене, нам треба відмовитись від цієї системи. До речі, обов’язок держави забезпечувати військових постійним житлом існує лише у країнах, що раніше входили до СРСР, та ще в кількох країнах – колишніх його сателітах. У країнах НАТО військовослужбовці забезпечуються виключно службовим житлом на період перебування на службі. Таку ж систему нам треба брати на озброєння, інакше проблема не вирішиться. Але це має бути обов’язковим правилом, а не якоюсь винагородою для окремих військовослужбовців з елементами корупції, коли рішення про надання службового житла приймає командир, керуючись часто власними мотивами.

Як бонус в окремих країнах існують програми пільгового кредитування для придбання військовими власного житла. Водночас рівень їхнього грошового утримання дозволяє з часом накопичити необхідну суму для придбання квартири або будинку. Ось на це нам треба рівнятись.

— Як Ви вважаєте, нинішнє реформування не стане черговою реформою заради реформи?

— Попри те, що йде війна, а в економіці криза, ми мусимо змінити нашу армію. Іншого шансу, можливо, в нас не буде. Дуже сподіваюся, що після численних реформ оборонного відомства нинішня стане останньою в Україні, після якої почнеться етап справжнього професійного зростання і нарощування могутності вітчизняного війська.

Принаймні умови для цього створені — держава нарешті почала фінансувати військо за потребами, а не за залишковим принципом. Можливо, не зовсім так, як хотілось би в ідеалі, але рівень цього фінансування в рази більший. Збройні Сили вже стали гравцем на ринку праці, а для деяких регіонів армія стала практично єдиним і безальтернативним варіантом для працевлаштування.

Бесіду вів Роман ТУРОВЕЦЬ

загрузка...
Loading...

Коментарі